• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Історія школи

Освіта в селі розпочинає свій відлік з 9 листопада 1896 року, коли було відкрите Василівське земське народне двокласне училище ім. М. В. Гоголя Піщанської волості. Утримувався заклад за кошти Полтавського земства та благодійництва М.В. Бикова (старшого сина Єлизавети Гоголь-Бикової). Про це свідчать скупі архівні дані (1911 -1913 рр). Одними із перших були вчителі: Лідія Олександрівна Самойлович, Анастасія Михайлівна Стороженко, Євгенія Василівна Ільїна, які, щоб стати учителями, закінчили Полтавське єпархіальне жіноче училище. Учителем також працював Дмитро Петрович Ільїн - випускник Полтавської духовної семінарії

Порівнюючи з іншими навчальними закладами волості, училище у Василівці розмістилося у добротному цегляному будинку з просторими класними кімнатами. Вони відповідали своєму призначенню. Оскільки земство користувалось правом найму учителів, подібні училища, були прогресивнішими, ніж церковно-приходські школи. Від цього, звісно, у виграші були учні. У них і знання були кращі. Навчання велося за такими підручниками, як «Рідне слово» К.Д. Ушинського, «Азбука» Л.М. Толстого. У програмі навчання було письмо, чотири дії арифметики, читання церковної і світської книги та церковний спів, як необов’язковий предмет. Викладався Закон Божий (короткий Катехізис та священна історія), який читали свя­щеннослужителі два рази на тиждень. Навчання у початкових училищах було безкоштовним, проте багато дітей, в тому числі і в Яновщині, не мали можливості навчатися через різні прчини: домашня робота, не було у що одягтися і взутися, тощо.

Приїжджі учителі змушені були наймати житло, бо училище не мало квартир.

Незважаючи на певні труднощі, земське початкове училище відіграло помітну роль у системі народної освіти. Особливо зріс авторитет цього закладу, коли в Яновщину приїхав Олексій Воблий, грамотний, здібний організатор. Він працював у навчальному закладі, проводив уроки співу, організовував дитячу художню самодіяльність. Багато зусиль доклав для подолання неписьменності. Через класи училища «пройшли» і здобули грамоту сотні сільських дітей.

До сьогоднішнього дня збереглося приміщення колишнього училища. Нині тут знаходиться адміністративний корпус Національного музею-заповідника ім. М.В. Гоголя.

Паралельно із земським училищем працювала церковно-приходська школа. У церкві збиралося до десятка учнів, яких церковники навчали Закону Божому, читанню, двом простим діям арифметики. Навчання тривало один рік, переважно в зимові місяці.

У спадок від царського режиму Яновщина, як і вся країна, отримала майже суцільну неписьменність. Тому ліквідація неписьменності (лікнеп) вважалась політичною справою і стояла поряд з такими гаслами, як боротьба з класовим ворогом чи боротьба за хліб.

Основний тягар по ліквідації неписьменності ліг на плечі учителів. Хоча до цього залучалися і грамотні активісти. Заняття проводилися переважно увечері. Населені пункти були поділені на десятихатки. Щовечора старі і малі учніі поспішали навчатися. Маленькі діти йшли з батьками, бо вдома не було на кого їх залишити. Освітлювалися кімнати каганцем. Олію для цього по черзі приносили самі учні. Коли розпочинався урок, хором читали по складах.

Гоголівська загальносвітня школа І-ІІІ ступенів імені М.В. Гоголя. 2009 рік.

Учні Гоголівської школи, 5 клас. 25 травня, 1961 рік

Важко було дорослій людині навчитися читати, а ще важче навчитися писати. Робочі мозолясті руки, що легко орудували вилами чи граблями, з великими труднощами тримали маленьку ручку. Зошитів не було, а тому писали на сторінках старих газет чи книг. Чорнило виготовлялося з ягід бузини.

У липні 1930 року ЦК ВКП (б) прийняв постанову «Про загальне обов’язкове навчання». Згідно неї здійснювалася докорінна перебудова шкільної мережі. Початкові школи переводилися на семирічне навчання, У семирічку була реорганізована і Яновщинська початкова школа (училище). Її директором був А.О. Закладний, який народився у 1904 році у селі Яреськи. З перших днів війни він пішов на фронт. Пропав безвісти у грудні 1943 року.

У школі українську мову і літературу викладала А.А. Зеленська. Вона багато уваги приділяла позакласній роботі. Разом з учнями збирала мемуарні записки родини Гоголів, рідкісні екземпляри книг, літературу. Зберігала все це в шкільній бібліотеці. Померла А.А. Зеленська у 1940 році, а все зібране під час війни пропало.

Після визволення Яновщини від німецько-фашистських загарбників уже у жовтні відновилася робота школи. У лазні, єдиному уцілілому у селі приміщенні, обладнали три класні кімнати. Тут навчалися учні молодших класів. Діти були різного віку.

Учні перших повоєнних років одягалися убого. Одяг був, як правило, з чужого плеча. Узимку зігрівала дитячу душу солдатська шинель, бувало, і трофейна. На ноги замість валянок натягували відрізані рукави фуфайок.

З 1943 року директором школи працювала Лідія Василівна Нехаєва. Вже на початок навчальною року у 1944 році було відремонтоване земське приміщення, і школа перейшла на однозмінне навчання.

У 1946 році директором цієї школи був призначений Максим Левкович Жук, який у 1948 році був переведений у Воронянську початкову школу, а директором школи стала учитель історії Мотрона Федорівна Фещенко. Завучем працював С.Д. Голубицький, родом з Петренок. В.Г. Нехаев та його дочка Євгенія викладали математику. М.Л.Нехаєва, Н.Л. Сердюк - українську мову, М.К. Вовк - російську мову та літературу, У.В. Мартусь, М.К. Коротич, Г.П. Бойко - працювали учителями молодших класів.

У 1948 -1949 роках відбулося кадрове зміцнення шкіл. Педагогічні колективи поповнили вчителі, які мали вищу освіту. Ця тенденція зачепила і Гоголівську школу.

У ці роки до педагогічного колективу вливаються П.Є. Кураченко та Г.І. Хоролець - учителі російської мови та літератури, О.Ф. Борідка, М.К. Коротич, В.І. Ярмак, В.М. Товстоліт, Є.Г. Книш - учителі молодших класів та інші. Учителем фізкультури працював М.Г. Омеляненко.

З 1950 року директором школи стає Василь Сергійович Петренко. Він народився 13 січня 1925 року у с. Петренки. Навчався у Шишацькій середній школі. З 1941 року перебував на фронті. За бойові заслуги нагороджений орденом Вітчизняної війни та медалями. Після війни, закінчивши історичний факультет Полтавського педагогічного інституту, працював учителем, а потім керівником Гоголівської школи. Відчувалося, що це прийшов справжній науковець. Він організовує педагогів та учнів до написання історії села та збору матеріалів про перебування М.В. Гоголя на батьківщині. На жаль, ці рукописи не збереглися.

Крім того, він був умілим адміністратором. З його ініціативи велося будівництво нового приміщення школи. У 1954 році його направляють працювати директором Орданівської середньої школи Диканського району.

А потім аспірантура, захист кандидатської і докторської дисертацій. З 1971 року він доктор історичних наук. Учений надрукував понад 50 монографій, книг, брошур та більше 100 статей. На жаль, доля відвела йому мало часу. В.С. Петренко помер 18 січня 1975 року. Похований у Шишаках.

У листопаді 1956 року гостинно відчинила двері красуня-школа, яка стала не тільки окрасою села, а й справжнім центром освіти і культури. Розпочалося навчання у новій просторій школі. Директором Гоголівської семирічки на той час працював Андрій Васильович Розкладка. Колектив, який він очолював, налічував 12 осіб. У школі навчалося 79 учнів. У цей рік до школи прийшло 13 першокласників.

У серпні 1959 року семирічна школа реорганізована у восьмирічну школу. Директором восьмирічної школи став Андрій Денисович Лавро. Школа славилася своїм хором, проводилося багато масових заходів, учителі читали лекції, виступали перед працівниками полів і ферм.

У 1965 році А.Д. Лавра переводять у Баранівську школу, а директором Гоголівської школи призначається Петро Григорович Собакар.

З 1968 року школу очолює учитель фізики, талановитий керівник Дмитро Якович Бабенко. За час його роботи школа стала одним з авторитетних закладів освіти у районі.

Значний вклад у справу виховання і навчання учнів вніс директор Гоголівської школи Микола Васильович Коломієць, який працював на цій посаді з 1973 по 1982 рр. Він згуртував творчий педагогічний колектив, який у навчанні дітей використовував нові, ефективні методи викладання навчальних предметів.

Трудовий шлях М.В. Коломійця нічим не відрізнявся від біографії багатьох його сучасників. Після закінчення середньої Мощенської школи в Городянському районі Чернігівської області у 1966 році вступив до Чернігівського державного педагогічного інституту ім. Т.Г. Шевченка. Закінчивши його у 1971 році, одержав спеціальність учителя фізики та електротехніки. Рік працював учителем у Клюківській восьмирічнійїй школі Щорського району Чернігівській області. З липня 1972 року - інструктор РК ЛКСМУ в Шишацькому районі. У листопаді його обрано секретарем по роботі з учнівською молоддю. У вересні 1973 року його призначають директором Гоголівської восьмирічної школи. На той час йому було всього 25 років. Наймолодший директор в Шишацькому районі розпочав активну громадську і педагогічну діяльність.

У всіх починаннях його підтримувала дружина, вчителька молодших класів Ольга Василівна. У школі склалися прекрасні традиції: вшанування героїв війни і праці, урочисте проведення пам’ятних днів, догляд за могилами воїнів-героїв, зустрічі з учасниками Великої Вітчизняної війни у музеї Слави, насадженння парків, садів, допомога у збиранні врожаю.

Було створено систему педагогічної освіти і пропаганди педагогічних знань серед населення і батьків.

17 березня 1982 року М.В. Коломієць був призначений на посаду завідуючого ІІІишацьким відділом освіти. З 27 лютого 1995 року працював спеціалістом відділу освіти. У 1996 році нагороджений знаком «Відмінник освіти України». На жаль, він дуже рано пішов із життя.

Продовжували удосконалювати виховний і навчальний процес наступні директори школи: Н.І. Висоцька (на посаді з 1982 по 1990 р.), В.І. Нос (на посаді з 1990 по 1993 р.), П.М. Немченко (на посаді з 1993 по 2003 р).

У 1988 році Гоголівську восьмирічку реорганізували у середню школу. Діти почали отримувати середню освіту. Добре працювали драматичні гуртки, екологічна бригада. Щоліта проводила велику роботу учнівська виробнича бригада. Учні - старшокласники вивчали тракторну справу.

З 1990 року по 2016 рік закінчили середню школу і отримали атестати про повну загальну середню освіту з відзнакою 26 учнів.

Відповідно до рішення виконкому Шишацької районної ради народних депутатів №28 від 7 вересня 1994 року Гоголівська школа перейменована у Гоголівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів.

Згідно рішення Шишацької районної ради (двадцята сесія п’ятого скликання) від 24 січня 2008 року Гоголівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів присвоєно ім’я відомого письменника Миколи Васильовича Гоголя.

Гоголівська загальносвітня школа І-ІІІ ступенів імені М.В. Гоголя Шишацької районної ради Полтавської області з 15 грудня 2015 року перейменована на Гоголівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів імені М.В. Гоголя Шишацької селищної ради Полтавської області

Сучасна Гоголівська школа І-ІІІ ступенів імені М.В. Гоголя Шишацької селищної ради Полтавської області, очолювана досвідченим педагогом Н.О. Скочко, - це школа кмітливих, обдарованих дітей та сузір’я одержимих ідеями вчителів. У школі працює 22 учителі, навчається 108 учнів.

Кожен з педагогів заслуговує на добре слово. Усі безмежно люблять свою професію. Мов сонце на долонях, несуть знання в дитячі душі учителі початкових класів Т.І. Линник, Т.Л. Коробка, Т.І. Чумарна, Л.В. Линиик. Майстерно викладає свої предмети І.Г. Кармазин. Уміє подати учням нове, невідоме, те, чого немає у підручнику, вчитель історії В.М. Коробка. Віддають свій талант, сили і енергію благородній справі навчання і виховання заступник директора з навчально-виховної роботи М. П. Лебех, заступник директора з виховної роботи В.М. Святина, педагог-організатор Н.О. Чіп. Прищеплюють щодня любов і повагу до рідної української мови і літератури Н.О. Скочко, М. П. Лебех, Н.І. Висоцька, М.В. Борідка.

Головне для цієї школи - дух, який залишився у спадок від багатьох: поколінь учнів і вчителів і передався нинішньому колективу. У стінах звучать голоси попередників, які залишили після себе високу моральну культуру та духовність. Головне завдання, яке ставить перед собою педагогічний колектив, виховувати творчу особистість, формувати загальнолюдські цінності сучасними засобами навчання. Для підвищення науково-методичного рівня вчителів, якості викладання предметів у школі працюють методичні об’єднання, творчі групи. У методичному кабінеті є матеріали з досвіду роботи кращих вчителів не тільки школи, а й усієї України.

Учні 10-11 класів успішно оволодівають професією «Оператор комп’ютерного набору». Здійснює професійне навчання учитель інформатики Р.В. Нос.

До послуг дітей драматичні гуртки, спортивні секції, гуртки хорового та вокального співу, хореографії, творчих умінь.

Вечори відпочинку, брей-ринги, дебати, КВК, конкурси, спортивні змагання, зустрічі з цікавими людьми, екскурсійні мар­шрути до Львова, Харкова, Кременчука, Полтави, Опішні, Дніпра, Києва — це неповний перелік позакласних заходів.

У тісному контакті працює педколекгив школи з ТОВ АФ ім. Довженка. Спільно і завжди позитивно вирішується питання щодо безкоштовного підвезення учнів школи, забезпечення гарячим харчуванням, організації спортивної роботи, преміювання і присудження стипендій учням 5-11 класів за високий рівень навчальних досягнень. Все це стимулює дітей до праці, навчання і суспільно корисної роботи.

Коментарi