Найсвятіший скарб на землі

2017-11-17

Нелегко, ой як нелегко вирощується хліб. Засмаглий на вітрах, обмитий дощами, вистражданий у весняних заморозках,виголошений під високою тінню жайворонків, зігрітий не тільки спекотним сонцем, але й досвітковою зорею – невсипущою працею хлібороба, він дарує нам радість, статок, щастя, силу, пісню. І хоч кажуть, що не хлібом єдиним живе людина, але без нього не було б ні поета, ні вченого, ні міністра…

« Хліб — всьому голова» – всім відоме українське прислів’я. В ньому закладена вікова мудрість нашого українського народу, який завжди приділяв хлібові велику увагу.

З давніх-давен українці виховували у своїх дітей дбайливе ставлення до хліба. Якщо буде хліб, то буде мир і щасливе здорове життя українського народу.

Хліб… Ось він — свіжий, м’який, запашний — лежить на вишитому рушнику. Від нього іде запах золотої ниви, спекотного сонця, чується пісня жайворонка.

Учителі Гоголівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів імені

М. В. Гоголя прагнуть виховати у своїх учнів любов до хліба і хліборобської праці. Тому напередодні Дня працівників сільського господарства,

17 листопада 2017 року, у школі був проведений ранок «Хліб наш насущний – безцінний дар полів». У ньому найактивнішу участь брали учні 10 класу під керівництвом учительки біології Безпалько Ю.А.

Старшокласники розповіли про почесну хліборобську працю, ознайомили учнів школи з передовиками сільського господарства, які своєю повсякденною працею створюють найсвятіше на землі – хліб. Це екіпажі комбайнерів: Корягіна Анатолія Сергійовича і Демченка Віталія Олексійовича, Шарлая Віктора Васильовича і Панчішки Миколи Миколайовича, Висоцького Юрія Григоровича і Терещенка Івана Михайловича. Скільки недоспаних ночей , скільки любові вкладено в обробіток кожної грудочки землі, у кожну рослинку трактористами Шульгою Володимиром Олексійовичем, Шульгою Володимиром Миколайовичем, Степаненком Володимиром Станіславовичем та Біленком Василем Кузьмовичем . А невтомні, натруджені руки водіїв Шарлая Віталія Вікторовича та Степаненка Івана Дмитровича перевезли сотні тонн золотого зерна пшениці.

Хліб і сіль на столі – це гостинність українського народу. З хлібом зустрічають новонароджене маля, з ним одружуються, його використовують в усіх народних звичаях та обрядах , з ним проводжають в останню путь.

А чи завжди було вдосталь хліба на столі? Ніхто ніколи не забуде голодомор на Україні. Люди помирали, вимовляючи останнє в своєму житті слово – хліб. Присутні вшанували хвилиною мовчання всіх померлих під час голодомору 1932 -1933 років.

Під час проведення ранку звучали слова вдячності хліборобам, пісні про материнський хліб, про український коровай, про нашу неньку Україну.

Під час проведення ранку також були продемонстровані відеоматеріали по темі «Дорожче хліба на землі нема нічого»

Насамкінець усіх присутніх пригостили випічками та здобами із пшеничного борошна урожаю 2017 року.

Ви знаєте, чим пахне хліб?

Диханням косарів, вогнем гарячих діб,

Трудом і творчістю, людським гарячим потом .

Він пахне солодко, як пахнуть меду соти.

Запитує і стверджує Любов Забашта у своєму вірші «Як пахне хліб».

Тож нехай хліб завжди лежить на столі на вишитому рушнику у кожній українській родині. Нехай на черствіє хліб, бо, як мовлять у народі, коли черствіє хліб, черствіє і душа, і совість.

/Files/images/den_hlba/DSC_0134.jpg/Files/images/den_hlba/DSC_0140.jpg/Files/images/den_hlba/DSC_0148.jpg/Files/images/den_hlba/DSC_0153.jpg/Files/images/den_hlba/DSC_0162.jpg/Files/images/den_hlba/DSC_0168.jpg/Files/images/den_hlba/Копия DSC_0134.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 163

Коментарi